• Друк

Панорама Тернополя з буд. №5 на вул. Гетьмана П. Орлика

Рідному місту

(триптих)

І

Тернове поле, вкрите горем...
О, скільки тут біди було.
Стою над синім мікроморем,
А місто крила підняло.
Йдуть молодих тополь колони,
І айстрів ніжний дивоцвіт.
Скликають люд церковні дзвони,
Які мовчали стільки літ.
Церкви високі, ясночолі,
І світлий день, як плин ріки.
А на дзвінкім Майдані Волі
Йдуть в храм науки юнаки.
Зелене скрізь сія намисто
І шовк, росою вкритих трав.
Найкрасивіше в світі місто
Мудрець Тернополем назвав.
Були бої тут і руїна,
І зайдів помста тут була.
А нині мати Україна
Тернопіль серцем обняла.

ІІ

Місто нашої долі
Часто бачу у сні.
На Співочому полі
Не стихають пісні.
Чути кобзи тут струни,
Промінь роси пасе.
Місто мрійне і сонне
Людям щастя несе.
Світло «Ватри» іскристо
Сяє з вікон будов.
Наш Тернопіль — це місто,
Де панує любов.
Солов’їв стихли трелі,
І сльоза на лиці.
У глибокій могилі —
Сплять за волю борці.
Рідний Прапор Держави
На вітрах майорить.
І повстанської слави
Тут стежина лежить.
Зеленисті тополі
І каштани рясні.
На Співочому полі
Не стихають пісні.

ІІІ

Спирається час
На чуби ясинові
Тернопіль змужнілий
Й такий молодий.
А вечір розсіює
Зорі любові,
І котиться місяця
Диск золотий.
У Замкових спинах
Немало є криці,
Кістками до волі
Прокладено путь.
Вдивляються в небо
Віконні зіниці,
Що маками долі
У місті цвітуть.
Спіраль свого щастя
Освоюють внуки.
День сонячний бачать
Найменші у сні.
Вечірній Тернопіль
Взяв спокій на руки.
І тихо співає
Про волю пісні.

Поет Володимир Вихрущ

Володимир Вихрущ.

Джерела:
г. «Тернопіль вечірній», №71(413) від 28 вересня 1994 року; поетична збірка «Світ починається з любові», Т., 1995.

[Інф.: 13.07.2012. Оновл.: 28.04.2014]