Панорама Тернополя з буд. №5 на вул. Гетьмана П. Орлика

* * *

Терновий граде,
Я до тебе приходжу, як з бою,
У якому загинули
Найстрашніші тирани,
Вилікуй мене
З ностальгійного болю
І мовчанням омий
Невидимі людям рани.
І разом ми з тобою
Очищені підемо
До (тільки для нас)
Одкровенного храму.
Коли ще на світі
Є місце для підлості,
Я не схиляю меча
Перед словами Хоралу.
Терновий граде,
Красними півнями
Вплітаються в тебе села
(Їм зовсям не банно,
Що вони «під твоєю п’ятою»)...
Тут хлопський Іван
Обертався в пророка Мойсея,
Грішна діва Марія
Ставала вдовою святою.
Хрестилося небо,
Храми банями гримали
І жбурляли громи
На «освячену» людську скверну...
Я задихаюсь в дорозі
Модерними римами
І очищаюсь тобою,
Коли додому поверну,
Терновий граде.

Поет Борис Демків

Борис Демків.

Джерело:
ж. «Тернопіль», №5-6 за 1994 рік.

[Інф.: 13.07.2012. Оновл.: 28.04.2014]