• Друк

Панорама Тернополя з буд. №25 на вул. Назарія Яремчука

Запит і відповідь

У мряці минулих літ
Блищить золоте намитсо:
Чи це бульбуковий квіт,
Чи наше далеке місто?
Я знаю, це привид встає,
Мов відсвіт мрійних утопій...
Я бачу: це місто моє — Тернопіль.
І ллється задума терпка,
Мов блуд по безлюдді блудить —
А, може, то Серет-ріка
Вливається тугою в груди?
Заграв десь іздалеку дзвін —
Чи не з Середньої церкви?
(Як важко підняти з колін
Життя ні живе, ні півмертве!)
А місто виходить на шлях,
Іде у Гаї між іви —
Мов батько в скорботних листах
Питає: «Діти, які ви?
Чи ви такі самі, чи ні,
Як ми розставались, діти?
Чи серце гріють вогні,
Чи студить байдужий вітер?»
— О, місто весняних літ,
Чи треба тобі ще питати?
Хто вийшов без серця у світ,
Не може його не шукати!
Зайшли ми в далекі світи
Ген по скитальській дорозі,
Та серце лишилось, де ти —
На ріднім порозі.

Поет Роман Завадович

Роман Завадович.

Джерело:
ж. «Тернопіль», №3 за 1991 рік.

[Інф.: 2007. Оновл.: 28.04.2014]