Панорама Тернополя з буд. №25 на вул. Назарія Яремчука

Тернопіль — молодість моя!

Тернопіль, церква Монастирська,
стара дяківка, старий дяк
й моя весна, така те близька,
і мій розгойданий каяк.

Там Кметь, і Кметик, два Букати
і я — ця брунька зі села,
життям і мріями заллята...
В ній серце полум’ям пала.

І школа наша — вулій повний,
лише нектар живий збирай;
та всі гіркі турботи ззовні
дають гіркий хлептати чай.

А рідне сонце бруньку гріє,
яркі жаринки — пелюстки.
У мріях, піснях все ясніє
і менше колять будяки...

Пластунська палиця, кресаня,
і ночі зоряні в Гаях...
І спорт, і співи, і навчання...
Прослався ген широкий шлях...

Вже й брат Теодор є зі мною,
ночами «Сурми» кольпортаж,
а в день з книжками під пахою,
У «Мазепинках» весь міраж.

І друзі: Чикало, Куріца,
і Влодко Пасіка, Пашук,
і попадянок пишні лиця,
і голосів їх любий звук.

І професори: Лукасевич,
і Танчаківський, Боднар, Мак...
Не все вони були веселі,
не все дісталось їм подяк...

В моїм родючім перелозі
теж злидні сіяли пирій,
топтали люди по дорозі,
зривали квіти з моїх мрій...

Не розтоптали, не зірвали,
бо отець Кондра сіяв теж...
Це зерно виросло й сіяло
мені у путь зі всіх мереж.

Тернопіль — світла моя юність!
Моя провесна і весна,
дзвінкі душі моєї струни —
твоїх це струн гучна луна!

30.5.77.

Михайло Качалуба.

Джерело:
поет. збірка «Між двома стенокардіями», Шерне-Т., 2004.

[Інф.: 21.02.2010. Оновл.: 28.04.2014]