• Друк

Панорама Тернополя з буд. №25 на вул. Назарія Яремчука

Тернопіль

У місті я не раз багато човгав
І лаяв сірі вулиці, як світ,
Але не знав, що їм тепер до всього
Уже іде четверта сотня літ.
Такий же давній і відомий рід —
У Кам’янецькій, Збаразькій чи Довгій.
Ніхто боліт при Сереті не міряв,
Тут булькала завжди трясовина,
Ще знана у Топільчому, як прірва,
В якій ніколи не дістати дна.
І тільки став залив клятущі вирви,
Щоб лагідніла неба вишина.
І на воді з’явилась переправа,
І шлях забув про свій недавній біль.
У подорожніх головна застава
Вже не зважала на мочарний хміль.
Робили волиняни добру справу —
Везли із Прикарпаття білу сіль.
Від замку місто — повністю залежне,
Зіходились шевці і кушніри,
Щоб захищати професійні вежі
Тієї небезпечної пори.
...Промчалися століття, як вітри,
Але Тернопіль, як раніш, на стежі.

Анатолій Криворотько.
м. Київ.

Джерела:
ж. «Тернопіль», №5-6 за 1994 рік;
Славень Тернополю: поезія, графіка. — Тернопіль: ТзОВ «Терно-граф», 2013. 124 с., іл.

[Інф.: 2007. Оновл.: 28.04.2014]