Панорама Тернополя з буд. №5 на вул. Гетьмана П. Орлика

Тернопіль

Місто над ставом у вранішній тиші:
Парки зелені, водна блакить,
Ясне проміння легко, неспішно
Гладь нерухому ніжно сріблить.

І понад містом — вулиць сплетінням
Чудно розкішно сяє зоря.
Сонця краєчок ніжно-рожевий,
Соромлячись наче, ледь визира.

Боже! Яке пречудове видіння,
Повне фантазій, казок і надій.
В зелені місто втопа смарагдовій,
Наче і створене з райдужних мрій.

Вулиці шумні, машини і люди,
Всі поспішають у справах мирських.
Поруч завулки давні забуті,
Мабуть, ніхто не буває у них.

Будинки високі такі ідентичні
Зводить уміла дужа рука...
Поруч старі, уже хтознаколишні:
Дивні скульптури, ліпка легка...

Любий Тернополе! Давній і юний!
Скільки прожив ти уже поколінь!
Все ще ідеш ти у ногу із часом.
Древній... І все-таки вічно новий.

Тетяна Лучка.

Джерело:
поет. збірка «Росин намисто зоряне», Т., 2002.

[Інф.: 30.12.2008. Оновл.: 28.04.2014]