Панорама Тернополя з буд. №5 на вул. Гетьмана П. Орлика

Тернопіль

Зникав туман, неначе попіл,
Що вальси крутить у вогні...
O, цей омріяний Тернопіль!
Яким він видався мені!
Гостинним, щирим і незвичним
Із повним спогадів чолом.
І приїжджала хоч не в січні.
Проте як холодно було!
Це звична річ. Мені, киянці,
Не зрозуміти всіх чеснот
Куточку раю, що вже вранці
Мелодією з різних нот
Дзижчання і пташиних співів
Бентежив слух. Якби ж знаття
Куди мене Тернопіль вивів,
Яке приготував життя!
Вклонюся низько за дві речі —
Перлини, котрі він зберіг
І дарував: у той же вечір
Одну, а іншу — через рік.
Згубила першу, безіменну.
"Зелену" в терені густім,
А з нею розлетілось, певне,
Намисто перших відчуттів.
Дні миготіли, мов в дисплеї.
Зробила доля ліпший крок...
Який? Лише потрібно вклеїть
Імення другої в рядок!

Олександра Нечипоренко.
м. Київ.

Джерело:
г. «Вільне життя», №99(14795) від 13 грудня 2006 року.

[Інф.: 2007. Оновл.: 28.04.2014]