Панорама Тернополя з буд. №25 на вул. Назарія Яремчука

Мій Тернопіль

Прокинувсь вранішній Тернопіль,
Розсіялась ранкова мла
І дня прийдешнього неспокій
Торкнувся сонцем до чола.
Гойдають вулицю машини,
Бджола розшукує нектар
В саду, де працею людини
Весни палахкотить пожар.
Горить, квітує білим цвітом,
Мій надзбручанський дивокрай!
І простеляє стежку в літо,
Крізь барви вранішні, розмай.
Миттю життя, як день, проснулось
І травнем в майбуття гряде
Молось, щоб з лихом не спіткнулось
Його дихання молоде.
Бринять тятивами судини,
Видзвонює в них кожен нерв
Чеканням доброї людини,
Що спалахне добра вогнем.
Не тліти — полум’ям палати! —
Щоб щедрістю згоріть до тла
Для того. щоб для іншим святом
Любов незбагненна була;
Через роки і покоління —
Віднині — через плин сторіч
Ніжністю спалюючи ім’я,
Як свічку поглинає ніч.

-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.
* У збірнику «Славень Тернополю» без останньої строфи.

Володимир Остап’юк.
н. в с. Потуторів на Шумщині.

Джерела:
колективна збірка віршів «Сонячні джерела», Т;
Славень Тернополю: поезія, графіка. — Тернопіль: ТзОВ «Терно-граф», 2013. 124 с., іл.

[Інф.: 02.10.2009. Оновл.: 28.04.2014]