Панорама Тернополя з буд. №2 на вул. Гетьмана І. Мазепи

Тернопіль

Грім гримів і закипали ріки,
Гаснув день в жорстокому вогні.
Довгий шлях, тривалістю в чверть віку,
Я пройшов з тих незабутніх днів.
Після бою дотлівав лиш попіл,
Землю густо покривав свинець,
Пригадаєш ти мене, Тернопіль,
Пригадаєте, тополі, ви мене?
Я спішив, бо долю нашу грізно
Піджидала смерть із канонад.
Над усе возношу днесь і прісно
Озеро і білих лебедят.
Здрастуй, місто — юності колиско, —
Ти звелось із попелу й руїн —
Поклонилися тополі низько —
Ваш я, ваш, а ви мої, мої.
Місто горде, світле, наче казка,
Спалене колись в боях дотла,
Ніжно каже: "Просимо, будь ласка!"
Змахом лебединого крила.

Гілемдар Рамазанов,
башкирський поет.
Переклад Михайла Ониськіва.

Джерело:
г. «Вільне життя», №73(10455) від 15 квітня 1983 року.

[Інф.: 30.12.2008. Оновл.: 28.04.2014]