Панорама Тернополя з буд. №5 на вул. Гетьмана П. Орлика

До Тернополя

А чи згадаєш ти мене колись,
мій красеню на берегах Серету?
То ж ти мені, розкривши мрійну вись
і давши крила, силу дав для злету.

В яких містах, краях я не блукав,
куди б ти не загнала мене, доле,
за містом рідним всюди банував,
тому й вертався на Тернове поле.

Тут кожен камінь дорогий мені
і кожна мною ходжена стежина,
тужив я за тобою в чужині,
як тужить, матір втративши, дитина.

Згадай колись, Тернополе, мене!
Як серце, що не відало спокою,
вже битись перестане і спічне —
душа моя, знай, злине над тобою.

04.07.1998

Поет Петро Тимочко.

Петро Тимочко.

Джерела:
поет. збірка. «Із вічності у вічність», Л., «Каменяр», 2000;
Славень Тернополю: поезія, графіка. — Тернопіль: ТзОВ «Терно-граф», 2013. 124 с., іл.

[Інф.: 21.02.2010. Оновл.: 28.04.2014]