• Друк

Демків Борис Миколайович

Демків Борис Миколайович
поет, публіцист, перекладач
(20.07.1936, м. Тернопіль — 31.12.2001, м. Тернопіль)

Прости і прощай

Світлій пам’яті поета, вчителя,
друга і людини Бориса Демківа

В холодній залі ми в останній раз:
Поет, труна й зажура наша зрима.
Це дім прощання — нині, як Парнас.
Тут льодом суму витіснена рима,
Тут раптом нам бракує звичних слів:
«Прости!», «Прощай...» і «Господи, помилуй».
А новий день без Вчителя змілів,
І ми — його апостоли — безсилі.
Ковтаєм сльози, бо не вберегли...
Цей біль докору вже не на хвилину —
Не так! Не так і не туди ішли!
Не так любили Вчителя-Людину!
Не лицемірте, аси похвали.
Хіба цим можна втішити родину?
Він ще не жив, хоч мальви і цвіли.
І поле золотом цвіло під небом синім.
На свіжий пагорбок влягаються вінки —
Велика шана другові і брату,
Завмерли статуями згорені жінки,
Несуть свою таку печальну варту...
А вірш його, як смолоскип горить —
Вогонь ясний, бо цей вогонь від Бога!
Коли несли його, то Муза у цю мить
Ромена квіти сипала під ноги...

Богдан Кушнірик.
м. Тернопіль.

Джерело:
г. «Вільне життя», №4(14168) від 12 січня 2002 року.

[Інф.: 13.10.2012. Оновл.: 23.04.2014]