Тернополянка

(пісня)

Осінь шелестом трав розливає пісні,
В небі синім пташинії зграї.
То лелеки летять знов назустріч весні,
Навпіл серце стривожене крають.

Приспів:

А була ж і весна, і кохання вогні
Не згасали від ночі до ранку.
I всміхалася щиро одному мені
Тернополянка.

Полетіш би і я, тільки слово промов,
Озовись, моя доле, мій друже.
Я стужився увесь, хоч тривожить любов.
Та чомусь ти до всього байдужа.

Приспів.

Може, іншого ждеш, чарівнице моя,
І так лагідно дивишся в очі.
Все одно, все одно буду згадувать я
Твое перше кохання дівоче.

Приспів:

Бо була ж і весна, і кохання вогні
Не згасали від ночі до ранку.
I всміхалася щиро одному мені
Тернополянка.

Володимир Шовкун.
м. Тернопіль.

Джерела:
г. «Свобода», №94-96(885-887) від 31 липня 1997 року;
вибрані поезії «За днями дні», Т., «Лілея», 2001.

[Інф.: 17.10.2012. Оновл.: 24.04.2014]