Бутовська Катерина. Родинні сорочки

Поетична вишиванка

Родинні сорочки

Немає тата. Залишилася сорочка.
Одягав її він в дні святкові.
По білому — блакитні хрестики-рядочки —
Такі ж, як в нього очі, — волошкові...
А мама одягла сорочку чорну,
Ледь білим хрестиком мережану. Як доля,
Відкриє шафу, до грудей пригорне
Сорочку татову, таку рідну до болю.
По чорному — білі, по білому — сині
Хрестики, хрестики-дні,
Бачим в сорочці тій тата понині —
Сниться він мамі й мені.
Мов символ долі — сорочки родинні.
На полотні між хрестиками — дати.
А чорне й біле — то дні швидкоплинні:
Комусь лишатись, комусь — в небо відлітати.
...Немає тата. Залишилася сорочка:
На білім полотні — життя і колір неба.
Прохання тата в хрестиках-рядочках:
«Не сумувати! Далі жити треба!»

Поетка Катерина Бутовська

Катерина Бутовська.
с. Більче-Золоте Борщівського району.

Джерело:
г. «Вільне життя плюс», №104 (15216) від 29 грудня 2010 року.

[Інф.: 10.05.2011. Оновл.: 05.03.2013]