Вихрущ Володимир. Балада про вишиванку

Поетична вишиванка

Балада про вишиванку

Хмарин іскрилось волокно,
Розчісував вітрець долину.
Білила мати полотно,
Щоб вишити сорочку сину.

I хоч життя гірчив полин
(Нелегкий хліб діставсь селянці),
Та матері ввижався син
Дорослим вже, у вишиванці.

Як громом вдарила війна
Й забрала у солдати сина,
Диміла рідна сторона,
Чорніла спалена калина.

А син, безвусий ще солдат,
Натура горда і завзята,
Стиснувши міцно автомат,
На захід гнав фашиста-ката.

Та раптом в грудях запекло,
I згасло сонце над полями...
Палало у вогні село,
I плакав дощ — мов сльози мами.

Кричала вдалині сова
Над материнською журбою,
I душу краяли слова:
«Хоробрим впав на полі бою».

Війна минула вже давно,
Та біль спинився біля ґанку.
Лежать у скрині полотно
I недошита вишиванка.

Поет Володимир Вихрущ

Володимир Вихрущ.

Джерело:
збірка поезій «Полум’я калини», Л., «Каменяр», 1988.

[Інф.: 26.05.2010. Оновл.: 05.03.2013]