Вихрущ Володимир. Балада про вишиванку
Балада про вишиванку
Хмарин іскрилось волокно,
Розчісував вітрець долину.
Білила мати полотно,
Щоб вишити сорочку сину.
I хоч життя гірчив полин
(Нелегкий хліб діставсь селянці),
Та матері ввижався син
Дорослим вже, у вишиванці.
Як громом вдарила війна
Й забрала у солдати сина,
Диміла рідна сторона,
Чорніла спалена калина.
А син, безвусий ще солдат,
Натура горда і завзята,
Стиснувши міцно автомат,
На захід гнав фашиста-ката.
Та раптом в грудях запекло,
I згасло сонце над полями...
Палало у вогні село,
I плакав дощ — мов сльози мами.
Кричала вдалині сова
Над материнською журбою,
I душу краяли слова:
«Хоробрим впав на полі бою».
Війна минула вже давно,
Та біль спинився біля ґанку.
Лежать у скрині полотно
I недошита вишиванка.
Володимир Вихрущ.
Джерело:
збірка поезій «Полум’я калини», Л., «Каменяр», 1988.
[Інф.: 26.05.2010. Оновл.: 05.03.2013]
