Галябарда Степан. Рушники
Рушники
Ще із дитинства запам’яталось,
Хоч здаленіли уже роки:
Край столу мати все вишивала —
Хрестик до хрестика — рушники.
Над фотокарточками родини,
Над образами і над дверми
Вони летіли, як білі птиці
Із диво-вишитими крильми.
Як за водою, літа минають
І не вертають оті роки.
Із рук у мами вже не злітають
Ті білі лебеді-рушники...
Та раптом спогад, мов крига, скресне,
Коли погляну, що над дверми
Летять, летять же у вічність птиці
Із диво-вишитими крильми.
Степан Галябарда.
Джерело:
???
[Інф.: 06.09.2009. Оновл.: 05.03.2013]
