Герман Олег. Я низько кланяюсь рукам...

  • Друк

Поетична вишиванка

* * *

Я низько кланяюсь рукам,
шорстким, потрісканим, зів’ялим,
що ласки відали
так мало, —
свою ж
передавали нам.
Остерігали від біди
ці материнські дужі крила.
І де лиш бралася в них сила,
щоб стать до помочі завжди.
А крем.., масаж... —
то звук пустий.
Земля в них в’їлася довіку.
В рубцях і мозолях без ліку,
несли знамення доброти.
Пучки вже втратили чуття
і обпікали пальці сльози,
та в час тривожний, передгрозний
вони творили вишиття...
Ні!
Власну долю
на канві у барвах радості та смутку
переплітали пальці хутко,
аби поспіти, зак живі.
Я низько кланяюся їм
в передосінньому багрянці.
В цій материнській вишиванці —
моє життя
і отчий дім.

Поет Олег Герман

Олег Герман.

Джерело:
«Щаслива мить», вибрані твори, Т., «Збруч», 1999.

[Інф.: 06.09.2009. Оновл.: 05.03.2013]