Дерій Василь. Вишиваний рушник
Вишиваний рушник
Мережила мама вишиваний рушник,
Щоб в нашій оселі міцніла любов
І рід український у безвість не зник,
Як сонце свободи зійде з-під оков.
Їй снилися часто сибірські морози
І голод нестерпний, байдужа тайга.
Втирала руками розпачливо сльози,
А в серці трималась надії жага.
Вишиваний рушник — то мамина радість,
На рани душевні найкращий бальзам.
Я неба її особливу поважність
І дітям й онукам своїм передам.
Червоні і чорні нитки у матусі
Та голка вертка в працьовитих руках.
Живе Україна в постійному русі.
Зросте Україна у святих рушниках.
Василь Дерій.
м. Тернопіль.
Джерело:
???
[Інф.: 17.01.2009. Оновл.: 05.03.2013]
