Нема мови — нема держави

  • Друк

Звертаюсь до тих чиновників і громадян України, котрі не люблять і не шанують українське. Сьогодні до влади прийшли україноненависники, які руйнують наші мову (прагнучи ще однієї державної мови — російської, щоб знищити мову етнічних українців, а отже — й саму націю), культуру, історію і навіть незалежність держави. Тому патріотичним силам потрібно об’єднатись навколо української ідеї і вести просвітницьку роботу серед населення України, особливо серед молоді. Необхідно формувати національну свідомість, долати нігілізм, щоб зберегти розвиток самобутності національної культури, мови, історичної правди й пам’яті.

Дуже прикро, що на 20-му році незалежності України є потреба в такому зверненні. Нам би повчитися в сусідів — поляків, чехів, словаків, угорців, болгар, прибалтів. Адже потрібно піклуватися Україною, а не сусідньою Росією.

Дивує, чому високопоставленим особам не соромно користуватися недержавною мовою з політичних трибун. Вони добре знають: нема мови — нема держави. Замість того, щоб допомагати українській мові відроджуватися після нищень окупаційними режимами (особливо починаючи від Петра Першого і до комуно-більшовицького), ці пани-українофоби й сьогодні продовжують знущатися над нашою солов’їною. Ганебні дії чинить міністр науки і освіти Дмитро Табачник. Про українську мову він сказав: «Її не було і немає, є тільки львівсько-польське нарєчіє». Що ж, нинішня влада зробила все, щоб знищити українську мову. Тепер її витісняють із судочинства, вишів, з усіх можливих сфер життя. Міністр Табачник прагне, щоб наше молоде покоління не знало своєї героїчної історії. Щоб молодь не знала про Івана Виговського й Конотоп, про Івана Мазепу й Полтаву, про Батурин і Базар, про героїзм молодих гімназистів під Крутами. Табачник викинув із підручника історії для 5-го класу розділ про героїчну боротьбу ОУН, УПА. А в своїх виступах називає членів і вояків цих формувань бандитами й прислужниками фашистської Німеччини. Цей «доктор історичних наук» не знає історії. Адже УПА була створена саме для боротьби з фашистами у 1942 році. Я вважаю, що такому міністру не те, що не місце в уряді, а й не місце в Україні.

Незрозумілою є й позиція Президента В. Януковича. З одного боку, він дає термін прем’єру Миколі Азарову для вивчення української мови, а з іншого тримає в уряді та своїй адміністрації українофобів на кшталт міністра освіти Табачника, першого заступника адміністрації Акімову, слухає виступи керівника своєї партії Єфремова. Ці чиновники у своїх виступах уникають слів «Україна», «українська нація», замінюючи їх іншими — «украинское государство», «наша страна», «наш народ». Вони будують «нову країну»? Вони наслідують царські валуєвські циркуляри, де також заборонялися такі слова, замість них рекомендувалося вживати «Малоросія», «малороси».

Бажаю, щоб нинішнє керівництво України не гальмувало, не згортало відродження всього українського, а навпаки — сприяло національному розвою, щоб визнало справжніх борців-героїв, які боролися за незалежність України. Ні російській мові, ні Російській православній церкві, ні культурі ніщо не загрожує. Російські царі й вожді завжди вміли відстоювати незалежність своєї держави, церкви, політики, економіки. Вони й тепер обійдуться без вашого підлабузництва. Дивно, що вам не соромно бути такими, як ви є… Думаю, що здоровий глузд все-таки переможе й Україна відбудеться.

Зеновій Варварчук.

передрук із г. «Вільне життя плюс», №4 (15220) від 19 січня 2011 року.

[Інф.: 14.03.2012. Оновл.: 14.03.2012]