Кара Олександра. Узори любові (пісня)

  • Друк

Поетична вишиванка

Узори любові

(пісня)

У світі — повно вишиванок,
Таких красивих і барвистих.
І виграють вони, як ранок,
Росою вмиті променисто,
Як сонце в горах світить ясно,
Що зачепилось за смереки.
А візерунки цвітуть рясно —
До нас приносять їх лелеки.
Усе, що тішить душу нашу,
Жінки вкладають у сорочку,
Щоб дім щасливий — повна чаша,
Оберігала сина й дочку.
Як оберіг сорочку шили,
Снували ниткою життя
І, як царівни, їх носили —
Найкраще наше вишиття.
Хоч скільки в світі є сорочок —
Борщівська краща за усіх.
Вона — немов живий струмочок,
Що напуває в спрагу всіх.
У тому взорі прочитаєш:
Щаслива жінка, а чи ні.
На полотні ти розпізнаєш,
Чи була радість, чи сумні
Думки були у вишивальниць,
Які їх шили в грізний час:
Нитки вовняні із мотальниць
Лиш чорні брали повсякчас.
Коли у хаті була радість,
Сорочка цвітом оживала,
І не важливо, чи то старість,
Чи молодість — усе буяло.
Ніде у світі не знайдете
Такої барви сорочок.
І то прекрасна є прикмета
Синів борщівських і дочок!

Олександра Кара.
Нар. в Кам’янець-Подільському Хмельницької області.

Джерело:
г. «Вільне життя плюс», №65 (15281) від 19 серпня 2011 року.

[Інф.: 09.07.2011. Оновл.: 05.03.2013]