Лазарєв Олександр, Коцюк Наталка. Рушник (пісня)
Рушник
(пісня)
Вишивала мама мою долю, одиноку долю нелегку.
Вишивала радістю і болем на яскраво-ніжнім рушнику.
Вишивала рідна, та й не знала — пролетять роки як у ві сні
І пошле їй Бог дочку-красуню у кітучім травні, навесні.
Буде травень буйно квітувати і зозуля перша закує,
Прошепоче щиро вдячність мати Богу за народження моє.
Приспів:
Моя матусю, небесними очима ти прямо в душу дивишся мені,
На рушнику квітуєш мов калина, а я співаю тобі мої пісні.
Мої пісні — то мій уклін і сповідь, тобі нетлінне сонечко моє.
Нехай завжди у музиці і в слові,
нехай святиться у віках і’мя твоє.
Сплине час у праці і стражданні, запорошить коси сивина
Доні перша, матері остання. Все минає — пам’ять не мина.
І рушник, як память не минає, він в моєму домі на стіні.
Кожен ранок з вишитого раю мама посміхається мені.
Лиш зозуля не кує, не плаче — одинока пташка у вінку...
Як могла ти, мамо, передбачить долю на квітучім рушнику.
Приспів.
Олександр Лазарєв, Наталка Коцюк,
музика: Олександр Лазарєв,
виконує: Олександр Лазарєв.
Джерело:
www.pisni.org.ua
[Інф.: 26.05.2010. Оновл.: 05.03.2013]
