Мельничук Ярослав. Мамині рушники

  • Друк

Поетична вишиванка

Мамині рушники

Аж очі розбігаються
від яскравих маминих рушників...
За вікном — сіре прядиво осені,
На стіні гойдається тіней клубок,
А в саду через падолисту гобелен
Пробиваються пагони кольору Землі,
І тонкі, наче голки...
Мати біля вікна:
— Сину, заволочи нитку.
А то щось не бачу.
— Нащо вам очі томити, мамо?
— Невишитий рушник не птах...
Ненька вкололась голкою,
Нитка, мов кров, потекла.
— Я ж вам казав, мамо...
Мати пісню на це завела,
Тамуючи біль у серці.
Лише тепер зрозумів —
Вишиваючи нитками,
Мати йшла стежками своєї долі!

Ярослав Мельничук.

Джерело:
збірник творчості літстудійці «Ліра юних», Т., книжково-журнальне видавництво «Тернопіль», 1995.

[Інф.: 29.05.2010. Оновл.: 05.03.2013]