Хом’як Володимир. Вишита сорочка

Поетична вишиванка

Вишита сорочка

Проводжала мати
У дорогу сина
І бажала долі
На його путі...
І ще довго, довго
Вслід йому дивилась,
А уста шептали
Молитви святі.

Під поривом вітру
Тріпотить сорочка,
Хрестиком розшита
В горобину ніч.
Буде оберегом
Для її синочка
У незнанім світі
Материнська річ.

Клином журавлиним
Весни повертались,
Слухала матуся
Піднебесне «кру»...
Та забута сином
Стежка заростала
Полином, підбілом,
Листям споришу.

В матері волосся
Інеєм укрилось,
Вже глибокі зморшки
Борознять чоло,
Виплакані очі
Зимоцвітом вмились,
Та від них донині

Струменить тепло.
На незжатім полі
Перепел співає,
Там цвітуть блавати,
Маки — вздовж узбіч...
А старенька мати
Сина виглядає —
Вишиту сорочку
В горобину ніч.

9.07.2009 р.

Володимир Хом’як.

Джерела:
г. «Свобода», №103(2521) від 22 грудня 2010 року;
поет. збірка «На прузі леза», Т., «Астон», 2010.

[Інф.: 10.05.2011. Оновл.: 27.06.2013]