Шевченко Олександр. Чорна вишиванка (пісня)

  • Друк

Поетична вишиванка

Чорна вишиванка

(пісня)

Історія пісні:

... У кінці сорокових років у карпатському селі темної ночі постукали у віконце хатини повстанці — і просили господаря прийняти на лікування пораненого товариша. Сім’я прийняла бійця. Його сховали у стодолі на сіні. А щоб ніхто в селі про це не здогадався, їсти йому носила маленька дівчинка, донька господаря. Їй було 11 чи 12 років... Коли хлопець одужав і зібрався повертатись до лісу, то залишив дівчинці на згадку свою чорну вишиту сорочку і сказав: «Як виростеш і народиться в тебе син, подаруй цю сорочку йому — нехай носить і пам’ятає про нас»... І вона виконала заповіт повстанця. Вперше її син одягнув ту чорну повстанську вишиванку, коли йшов на площу Ринок, де того дня вперше після радянських часів у Львові було піднято синьо-жовтий прапор.

(Переказано за Олександром Шевченком)

«...Я попросив показати мені ту сорочку. Бабуся принесла... Чорного кольору сорочка, вишита гарячими кольорами: жовтими, червоними... І коли я тримав у руках ту сорочку, така енергія і сила від неї... Я на другий день написав пісню. І в тій пісні якраз та історія викладена. Пісня називається «Чорна вишиванка...»

(Олександр Шевченко)

Десять років горіла земля у людей під ногами.
Десять років стогнала земля від ворожих чобіт.
Десять років карпатське село вже не спало ночами,
Десять років чекало синів своїх біля воріт.

Кожен день за селом у лісах скреготять автомати.
Кожен день умивається ранок в гарячій крові.
І холодної темної ночі до нашої хати
Принесли молодого хлопчину брати лісові.

А коли партизана Карпати покликали сині,
І коли вже нарешті настав розлучатися час,
Він сорочку свою позоставив на пам’ять дівчині:
«Нехай носить твій син і нехай пам’ятає про нас».

Чорна-чорна була та сорочка, чорніша від ночі.
Чорна-чорна, як смерть. Чорна-чорна, як свіжа рілля.
Чорна-чорна була та сорочка, як хлопцеві очі.
Чорна-чорна була, як моя українська земля.

Довго-довго лежала сорочка у маминій скрині
Довго-довго чекала пошани, людського тепла.
І нарешті настала пора: я вдягнув її нині;
По щоці у бабусі тихенька сльоза потекла.

І в душі зазвучали ніколи нечувані струни,
І сама мимоволі розпрямилась гордо спина.
Що б не сталось зі мною і де би у світі не був я,
Передам ту сорочку онукам своїм і синам.

Чорна-чорна вона, та сорочка, чорніша від ночі.
Чорна-чорна, як смерть. Чорна-чорна, як свіжа рілля.
Чорна-чорна вона, та сорочка, як хлопцеві очі.
Чорна-чорна вона, як моя українська земля.

Олександр Шевченко,
музика: Олександр Шевченко,
співає Наталка Самсонова.

Джерело:
текст пісні запропонувала п. Лариса ФІЛЬ, м. Тернопіль.


Співає Наталка Самсонова

Посилання на відео на каналі YouTube


[Інф.: 03.09.2008. Оновл.: 05.03.2013]