Ярмуш Василь. Вишиванка
Вишиванка
Гей, піду між люди
3 спраглою душею,
Де життя узори
В’яже розмаїті,
Де журба і радість,
Там, де сміх зорею
Грає в дивовижнім
Ріднім верховітті.
Позбираю сльози
На шляху-дорозі,
Тихі плеса зрушу
Крилами прибою.
Хай сичать в обличчя
Страхітливі грози,
Хай громи од страху
Б’ють надривним боєм.
В гаю назбираю
Дивного розмаю,
На лугах — блаватів,
М’яти запашної
I посеред степу
Буду вишивати
Свою тиху пісню
Думою людською.
Гей, лети між люди,
Пісне-вишиванко,
Розстеляйся цвітом
По лісах-дібровах.
Може, чорноброва,
Ідучи до танцю,
Заплете у коси
Моє щире слово.
I згадає, може,
Пустоцвіт пихатий,
Що забув Вітчизну
у чужім затишку,
Як над ним в хатині
Воркувала мати
I гойдала ніжно
Плетену колиску...
Вийся хмелем, пісне,
Ген, по Україні,
Розсипай мережки
Гомоном бандур.
1965 р. м. Ялта
Василь Ярмуш.
Джерело:
поет. збірка «Казка про тебе», Л., «Каменяр», 1972;
поет. збірка «Правди святе ЗЕРНО...», Т., «Джура», 2003.
[Інф.: 26.05.2010. Оновл.: 05.03.2013]
