Панорама Тернополя з буд. №5 на вул. Гетьмана П. Орлика

Тернопільський етюд

Вітерець Музейною пробіг,
в ля-бемолі схлипнув під вікном,
попід верби спочивати ліг,
щось прошепотівши перед сном.
Як між іншим зазвучав баян,
тихий спів — неначе проба сил.
Керував ладами нотний стан,
ларінгітно бухкали баси.
Синява розмила вулиць стрій,
акварельно захід допалав.
А баян на мові на своїй
пісню-повість в сутінки вплітав.
Німота хвилинна, тиша — дзвін.
І тепер вже загудів орган.
Бахова молитва поміж стін
гіркотою плакала Богам.
Запах сцени, в очі — сотні сонць,
повний зал захоплених сердець.
...Те, що не забулось, не збулось
і тепер уже далеко десь.
Тиша з’їла кодовий акорд,
дзвін монет — як плата за концерт.
Наче другу віддаючи борг,
музикант погладив інструмент.
Скільки душ — окрилених пісень
він з долоні в небо відпустив.
З лави встав Маестро — ось і все.
І розтанув в сутінках густих.

В’ячеслав Семенко.
м. Тернопіль.

Джерела:
г. «Вільне життя плюс», №33 (15457) від 26 квітня 2013 року;
Славень Тернополю: поезія, графіка. — Тернопіль: ТзОВ «Терно-граф», 2013. 124 с., іл.

[Інф.: 01.05.2013. Оновл.: 28.04.2014]