Анатолій Аркадійович Горчинський

Горчинський Анатолій Аркадійович
режисер, композитор, виконавець власних пісень
(22.07.1924, м. Фастів Київської області — 6.01.2007, м. Тернопіль)

Триптих

І. Загублена квітка

Пам’яті Анатолія Горчинського

Тернопіль прощався з Горчинським у свято пресвітле — Різдва!
І сонце світилось над містом — частинка тепла й Божества,
Немов нагадати хотіло, що смерть, — це не смуток, не жах...
Бог дав і забрав від людини Життя. Все в Його ж бо руках.
У мить переходу Маестро Творець дав ясний, гожий день,
Щоб Дух легко знявся угору по нотах... На крилах пісень...
Той Дух голуби вже чекали, обнявши театр звідусіль,
Де вічную пам’ять співали, з ким їв у житті хліб і сіль.
Численні вінки об’єднались — сплелися в барвистий килим...
Червоні троянди від горя пелюсткамими слались за ним...
З вінка скромно випала квітка, що вбрала у себе блакить,
Неначе остання нам звістка, можливо, підказка, як жить...
Здавалось, розквітла черешня... Злегка шелестіли дощі...
Він гідно земний шлях довершив, віддавши нам частку душі.
Скінчилось усе! Над Майданом летіла за ним коляда...
...В загубленій квітці блакиттю
Маестро на світ споглядав.

ІІ. Мій маестро!

Садив черешню хлопчик ясноокий
В надійний грунт. Води дав від душі.
Росла черешня до небес — високо, —
Родила людям вірші і пісні.

Приспів:

Мій Маестро! Голову схиляю...
Вашу бачу в Небесах зорю...
Серцем щиро Господа благаю,
Аби Він Вас поселив в раю.

Юнак садив троянди... На пероні
Хтось порозкидав милі пелюстки...
Зорять троянди — втомлені долоні
Чекають тихо сильної руки.

Приспів.

Заклав господар сад понад рікою —
Людей милує яблуневий цвіт...
...Лише черешня не цвіте весною,
А листям опада в життєвий слід.

Приспів.

ІІІ. Цвістиме черешня...

(За Наталею Зубицькою)

Пролетіли літа по кленовій дорозі...
Від весни до весни щедро квітли... Цвіли...
Часом серце з жалю завмирало в тривозі,
Часом вишнею квітло навіть увосени...

Приспів:

Відійшов наш Маестро — де радість і спокій...
Залишивши пісні — легкокрилі пташки...
А червоні троянди милуватимуть очі...
І цвістиме черешня на віки... На віки... — 2 р.

Пролетіли літа під небес синявою...
Від зорі до зорі, по Чумацькім шляху...
Відспівала душа — обірвалась струною,
Перейшла в інший світ без вагань і страху.

Приспів.

Перейшла в сонцесвіт під колядку різдвяну,
Обійняла промінням усю земну суть...
...Пролетіли літа швидко так й невблаганно.
І, як спогад — у серці — троянди цвітуть.

Приспів.

Поетка Марія Баліцька

Марія Баліцька.

Джерело:
поет. збірка «Жар-птиця», Т., 2007.

[Інф.: 14.05.2013. Оновл.: 24.04.2014]