• Друк

Журналістка Людмила Степанівна Овсянна

Овсянна Людмила Степанівна
журналістка. Дружина Д. Теличина.
1966-89 — кореспондент, завідувачка відділу, відповідальний секретар Тернопільської обласної молодіжної г. «Ровесник». Редактор г. «Профспілкове життя» (1990-92). 1992-2003 — оглядач г. «Вільне життя».
(24.08.1948, м. Тернопіль — 12.12.2003, м. Тернопіль)

* * *

Данилу Теличину та Людмилі Овсянній

Коли замовкає в польоті щаслива лебідка,
Тоді не співає і той, хто без пари лишивсь —
Путь, спільно прожитий, в уяві збігає так швидко,
А все, що лишилось, — то в нім наче час зупинивсь.
Струна, як порветься, то скрипка уже не заграє.
Іще б тільки жити, та як без мелодії йти?
Були спільні мрії, лишилося слово «немає»,
А ще всі вузли, що пов’язані ними в житті.
Коли обірветься в життєвій дорозі стежина,
То часто пов’язані духом ідуть в інший світ,
Бо вірять всім серцем, що житиме їх половина
Щодня і щомиті і ще через тисячу літ.
Лишаються друзі і гарні слова про них кажуть...
Та що там усе це: їх душі злетіли увись —
Із двох половинок у Всесвіті вузол зав’яжуть,
А, може, їх душі на землю повернуть колись?
І знову зійдуться серця у земній у дорозі
І скажуть: «Напевно, були ми знайомі колись...»
А поки що двоє знайдуть свій спочинок у Бозі
Й по колу любов повернеться для тих, хто моливсь.
Вона ж бо є вічна: горить у червоній калині,
В тужливому «кру-уу-у!», коли сам журавель залишивсь,
Коли оживе й озоветься в піснях солов’їних,
Земною любов’ю усе відгукнеться колись...

Зоя Колесник.
член НСЖУ,
м. Шумськ.

Джерело:
г. «Вільне життя плюс», №98 (15210) від 08 грудня 2010 року.

[Інф.: 25.05.2013. Оновл.: 24.04.2014]