• Друк

Олександр Андрійович Устенко

Устенко Олександр Андрійович
ректор Тернопільського фінансово-економічного інституту (нині Тернопільський національний економічний університет) у 1984-2002 рр.
(17.10.1930 р., м. Вінниця)

Серце, зодягнене в людяність

Ректору ТАНГ,
дивовижній людині
Олександрові Устенку

Прибрав в гарячі барви жовтень світ,
Скрипаль осінню знов заграв сюїту,
А Ви такий невтомно-молодий!
А в серці Вашім стільки сонця й літа!
Завжди липнево-теплий погляд Ваш,
Лиш іноді — твердий, неначе криця,
І скільки ж в нім таїться дивних сил!
Завзяття молодече аж іскриться!
Ви мовите, — й тепліш жовтневий день,
Ваш усміх проганя осінні тіні,
Душа так щедро золотиться в Вас
І так нестримно прагне височіні!
Життя — жура і втіха веселкова,
Життя і вічність, й коротенька мить,
Ви в світі є, і він — комусь добріший,
Ви є у нім, і він — комусь бринить.
Життя — яса, життя — ковток сліпучий,
Життя — ще й ноша, темінь, що без свічі,
Хто серце має, в людяність зодягнене,
Несе тягар, від інших, важчий вдвічі.
Несе щодень, буденно, просто, мовчки,
Несе, щоб світ довкіл яснів поволі,
Щоб в нім не загубився хтось, — єдиний,
І зблиснула його зірниця долі,
Й промінилась в її небеснім леті,
І гріла світ, згораючи стосвічно...
Нехай же серце, в людяність зодягнене,
Довго-довго б’ється, б’ється вічно.

Жовтень, 2000.

Марія Патей-Братасюк.

Джерело:
збірка поезій «Єдність твоя нескінченна», Т., «Лілея» 2000.

[Інф.: 26.05.2013. Оновл.: 23.04.2014]