• Друк

Панорама Тернополя з буд. №25 на вул. Назарія Яремчука

Древній Тернопіль

Тернопіль древній солодко дрімає,
Розкинувшись під небом горілиць…
А ранок пустотливо наступає,
Розгойдуючи гілочки ялиць.
Збігає юна стежка до Серету
Поміж стрімкі серця новобудов…
А ластівка готується до лету…
І замок молить Бога про любов.
Росу збивають коні у Топільчі…
Маленькі клени творять майбуття…
Тернопіль знов збирається на віче,
Омолодившись радістю життя.
Пірнули зорі в озеро — на втіху.
Всміхнувсь Ярило гордо з висоти…
Вхопивши в світі щастя-долі віхоть,
В Тернопіль кожен прагне знов прийти.
І він приймає свої блудні діти —
В могутнім серці старчить всім тепла.
Коханий мій Тернополе розквітлий,
Ти — моя радість і моя хула.
На вишиванці світлої надії
Тримаєш в краї магією чар…
Свої здобутки й доленосні мрії
Кладу сміливо лиш на твій вівтар!

Поетка Марія Баліцька

Марія Баліцька.

Джерело:
г. «Вільне життя плюс», №48 (15472) від 21 червня 2013 року.

[Інф.: 28.06.2013. Оновл.: 25.04.2014]