Деталі

Категорія: Вірші та пісні про Тернопіль

Монолог рідного міста

Я виросло з вогню,
Я підвелось з руїн,
В моїй красі в труд
І дружби вічна міць.
Знедоленим,
Віднятим силоміць
Віками я було
Від України.
І слухають Серет і Збруч
Пісні Дніпра,
І я в своє вдивляюсь
Мікроморе.
І обіймає голубінь простори,
Весни буяє
Молода пора.
Росту і вшир, і ввись,
Мужнію з кожним роком,
Каштанів перелив
І спів гінких тополь.
І люди всіх широт
Звуть красенем Тернопіль,
Що білі крила зняв
Над часу рвійним кроком,
І гордістю піднявсь
Мій дружби зоресплав.
Ходи моєї лунь —
У зоредійнім герці,
І серце Живова
В моєму б’ється серці.
У венах кров —
Солдатська чиста кров.
Хрещаті вулиці
Мої зеленокрилі
У спалахах веселкових вогнів,
І славу праці,
Серця мого спів
У далину несуть сріблясті хвилі.

Володимир Вихрущ.

Джерело:
Поетична збірка «Поезії», К.: Дніпро. — 1982. — с. 139-140.

[Інф.: 16.07.2013. Оновл.: 28.04.2014]

• < Попередня
• Наступна >