Панорама Тернополя з буд. №5 на вул. Гетьмана П. Орлика

Шовкова сорочка

Пам’ятаєш, друже? Так? То — не забути!..
Догоряв Тернопіль в зашморгу вогню,
а хрестатий яструб сипав парашути,
та вони —
              в торішню падали стерню.

Та вони на села опускались плавно,
і жінки ділили між собою шовк...
День і ніч гриміло дико, неугавно —
і ковтала вічність
                     за полками полк.

Та нарешті стихло...
Тихо, що аж дивно,
тільки десь на Стрипі села палахтять...
Ми босоніж бігли,
                     хоч було ще зимно,
з пагорба дивитись на дими і стяг,

що понад Тернопіль цвів —
                                   понад руїни...
Матері у той час шили сорочки
з шовку парашутів, що спускали міни.
Стропи —
              посторонки до шлеї відмінні, —
перед посівною визнали дядьки.

А за тиждень, може, весь куток —
                                   хлоп’ята,
хоч війна гриміла, грали в війни.
В сорочках шовкових всі — немов близнята:
ми були радянські, ворог — чагарник.

Ми були наївні, щирі та відважні,
нас іще не терло жорнами життя...
Ми гордились навіть за сорочки наші...
А понад ГУЛАГи — над сибірські хащі —
майорів так само кров’янистий стяг.

Поет Левко Крупа

Левко Крупа.

Джерела:
Збірка поезій «У дзеркалі плуга», К.: Радянський письменник. — 1990. (стор. 47-48);
Славень Тернополю: поезія, графіка. — Тернопіль: ТзОВ «Терно-граф», 2013. 124 с., іл.

[Інф.: 16.07.2013. Оновл.: 28.04.2014]