• Друк

Панорама Тернополя з буд. №2 на вул. Гетьмана І. Мазепи

Тернопіль

Йшло троє старців у далеку путь,
Старі, як світ, та з ясними очима.
Пророчі зерна швидко проростуть,
То й засівали ними всі долини.

Ось вдалині заблискотів потік.
Й відкрилось старцям — плесо все прозоре:
Це славний Серет, буйний, старий дід,
По берегах його ж — тернове поле.

І заіскрились очі у старця,
І мовив він пророчими устами:
«Тут бути місту, слави — без кінця»
І все вторило за його словами.

Немов кипучі хвилі, ці роки.
Так дивно, непомітно пролітали.
Тарнавський твердо наказав: «Рости!»
І замість терну мури виростали.

Стояло місто й у тяжкі роки,
Під гнітом Польщі кріплячись стогнало,
Під чоботом фашистської ноги
Стогнало, та навколішки не впало.

І зараз, виплутавшись з сірого туману,
З сліпої віри, хитрощів й брехні,
Ти знов стаєш на ноги, отамане,
Відроджуєшся, батьку, у душі.

І хоч ми, люди, ще не всі свідомі, —
Й слова Шевченка ще не світять всім в очах,
Та все ж, жевріє в серці іскра волі,
І промінь гордості не знищився на прах.

І ти, Тернополе, мій рідний батьку,
Мій мученику й праведнику, знов
Цвіти і далі, хай буде на згадку
Тобі уклін мій і моя любов.

Оксана Чорнописька

Оксана Чорнописька.

Джерело:
Поетичний збірник «Ліра юних» (творчість літстудійців), Т.: Книжково-журнальне видавництво «Тернопіль». — 1995.

[Інф.: 16.07.2013. Оновл.: 28.04.2014]