Аеропорт

Коли іще Тернопіль спить,
А досвітки колишуть доли,
Вкривається бетонне поле
Фатою синьої роси.
Ген літаки зійшлись у ряд,
Як журавлі після ночівлі...
Завмерли птахи білі-білі,
Крилом торкаючись крила.
А день яскріє, гожий день
Займається за горизонтом,
Та дальній грім, мов клекіт фронту,
Знов пасма споминів пряде.
Та полиновий дим гіркий,
Настояний на цвіті м’яти...
Ще сплять під лісом білі хати
І верболози край ріки...
Та ось літак майне в імлі
І затремтить роса на плитах.
Пілоти небом снять, а жити,
А жити мріють на землі.
Там, де іще Тернопіль спить.
А досвітки гойдають доли...

Поет Василь Ярмуш

Василь Ярмуш.

Джерело:
г. «Вільне життя», №102(8973) від 22 травня 1977 року.

[Інф.: 14.07.2012. Оновл.: 28.04.2014]