23 серпня 1989 року

Учасникам стотисячного рухівського походу тернополян
до колишнього обкому КПУ-КПСС.

...То вже не вулиця — ріка:
Дністер, а чи й Славута, —
Нестримна, збурена, стрімка.
А в ній — душа розкута.

Початок видно..А кінець?..
Нуртує вир у місті.
Сто тисяч атомних сердець.
Очей і рук — по двісті...

У небо рветься стяг УПА...
І пісня... В гаслах — руба:
— З дороги молота й серпа!
— Під сонце й синь — тризуба!

Ніхто не спинить течії —
То часу пульс і порух.
Бо знаєм: хто ми і чиї;
Хто друг нам, а хто — ворог.

Усяк, хто спав ще — розбудивсь,
То мужні йдуть — не кволі.
В знаменах день озолотивсь
— Куди цей рух?...
— До Волі!

Мов дзот, запізно глянув міст.
А перед ним — кордони...
Та встав народ у повен зріст —
Міцні його колони.

Об греблю вдарилась ріка:
І ґвалт, і карколоми,
І дзвін Щита, і свист кийка...
На бруці — кров, шоломи...

Та ось — обком... А де ж мужі
Червоні?.. Вікна — в шторах.
Сховались ниці, як вужі —
Сидять у власних норах.

Тремтять полковники... Тупик...
Їх сталь щитів не гріє.
Надсадний хрип. Одчайний крик:
— Врятуй нас, о Маріє!

І вже Куземко на плечах:
— Верніть нам «Дзвін»*! — вимога.
Злетів часопис, наче птах...
На марші — перемога!

25 серпня 1989 р.

-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.
* Йдеться про реквізований тодішньою владою номер «Дзвону» — газети крайової організації Товариства «Меморіал—ІІ», яке очолювала Марія Куземко.

Поет Георгій Петрук-Попик

Георгій Петрук-Попик.

Джерело:
Збірка поезій «Березневі послання», Т., «Поліграфіст», 1995.

[Інф.: 18.07.2013. Оновл.: 24.04.2014]