- Деталі
- Категорія: Вірші та пісні про тернопільський замок
Тернопільський замок
О, сивочолий первосвідку долі,
усіх стрічаєш обрисом блідим
на пагорбі, на віковім престолі,
возносишся над містом молодим.
Бузок туману згадкою пливкою
приліг до ніг в незмовленій журбі,
і вечорове сонце за рікою
черлений щит нагадує тобі.
А ти стоїш. Крізь одяг штукатурки
темніють шрами свіжі і старі...
Об міць твою шаблі ламали турки,
неспокій висікали бунтарі.
Вітри століть знесли вали і брами,
та під склепінням ще живе луна
козацьких дум. Шепочуть з яворами
Франкові липи. Б’ється до вікна
спів Соломії. Крізь наліплень втому
тут кожен камінь час закарбував.
Щодня повз тебе бігав я додому
І звик. Дивився, та не помічав.
І тільки нині, в голубім осонні
доріг життя, побачив звіддалік,
як Ти несеш на кам’яних долонях
минулу славу у прийдешній вік.
Олег Герман.
Джерело:
ж. «Тернопіль», №5-6 за 1994 рік;
Славень Тернополю: поезія, графіка. — Тернопіль: ТзОВ «Терно-граф», 2013. 124 с., іл.
[Інф.: 2007-2008. Оновл.: 12.04.2014]
