• Друк

Тернопільський замок. Зима. 1 січня 2014 року

Тернопільський замок

О, кам’яний нащадку давніх років!
Що дивишся на даль співучих хвиль!
В склепіннях ще лунає шурхіт кроків
І ти ще повен стійкості і сил.

А гордий профіль твій над міста шумом
Вдивляється в імлу минулих літ.
І сонця промені, мов струни,
До тебе тягнуться в журбі.

На горді плечі попіл ліг столітній,
На стінах шрами болю і утрат.
Питаєш поглядом чогось у далі
Порубаний і зранений солдат!

Століття вітер мури зніс могутні,
З землею порівнялися вали...
А ти несеш нам славу незабутню.
Сивоволосий свідку давнини.

Тетяна Лучка.

Джерело:
поет. збірка «Росин намисто зоряне», Т., 2002

[Інф.: 30.12.2008. Оновл.: 12.04.2014]