• Друк

Барви ночі. Парк імені Тараса Шевченка. Тернопіль, 28 серпня 2008 року

Неонові долі

Вечірньому Тернополю

Небо — безодня, провалля —
Топить думку у чорній імлі...
Ще секунду там зорі палали,
А тепер он горять на землі.

Оті зорі, неонові зорі —
Духи міста чи душі людей,
А може загублені долі
Біля неба закритих дверей?

Так спочатку хотілось палати,
Пломеніти, зірватись увись!
Може, ниток клубок розмотати
Перехрестя доріг, що сплелись?

А вогні ці, як ми, наче люди,
Раптом згаснуть, як наше життя.
Відгорять. А їх потім забудуть
І впадуть в забуття, в забуття...

Ось один вже погас. То на небо
Відлетіла, вже стомившись, душа.
Трохи сумно. А може, так треба?
Бо і справді всьому є межа.

А он в темноті зажеврілась
Ще маленька-маленька зоря.
То, напевно, на світ народилось,
Народилось дитя, немовля.

Дивні зорі... Одні пломеніють,
Інші ледве горять та горять!
Не втрачають ніколи надії,
А іншим дано лиш страждать.

Хто всесильний, а хто безпорадний,
Хто щасливий, хто серед невдах.
Ніби нитку спіймав Аріадни,
А вона обірвалась в руках...

Ірина Цегляк.

Джерело:
Цегляк Ірина. Навздогін за собою: Поезії. — Тернопіль: Воля, 2000. — 48 с.

[Інф.: 26.07.2013. Оновл.: 28.04.2014]