Тернопільський став. Заплава біля Пронятина. Осінь, 14 вересня 2011 року

Колискова над озером

На плесі синьому озерної гладіні
Завмерли хвильками дрібні прозорі тіні.
І тихо так, і м’яко так, і плинно
Йдуть в даль, мов заколисують дитину.

Спи-спи, моя дитинко, у колисці,
Ці хвильки срібнопері й дрібнолисті.
У казці заколисана дощами,
Ти біля мене, люба, біля мами.

А в полудень повіє теплий вітер
І сонце вже нестерпно буде гріти,
Ми поглядом на хвилях відпочинем, —
Хай дощик заколисує дитину.

І золотом, і сріблом оповита —
Води і сонця, свіжістю омита,
І міцністю міцніш твердої сталі.
Які ж у тебе, моя рідна, далі?

На озері — тремкі прозорі тіні.
Малесенькій не спиться цій дитині.
Зве сонечко у далі невідомі.
До них ще йти, мов зі світів додому...

16.12.98 р.

Анна Віталія Палій.

Джерела:
Палій А. В. Зворотний шлях піску : Вірші. — Тернопіль : Підручники і посібники, 2011. —128 с. (с. 15);
Славень Тернополю: поезія, графіка. — Тернопіль: ТзОВ «Терно-граф», 2013. 124 с., іл.

[Інф.: 29.07.2013. Оновл.: 29.07.2013]