Панорама Тернополя з буд. №5 на вул. Гетьмана П. Орлика

* * *

Капелюх виписує кола
Тато здивовано озирається
Він не впізнає міста
В якому давно не був
Не впізнає сина
Який несподівано виріс
І його треба віддати
В науку до того міста
Ага
Ось йому й капелюх
Виписує здивовані кола
Нарешті він закриває
Татові лице
Їм тут уже нічого робити
Ні капелюхові
Ні татові
Так наче не хочуть зазирати
Ні у своє ні в чиєсь
Майбутнє
(капелюх — виписує — кола
Тернопіль —Новий світ — школа)
Десь так собі
Ніби між іншим
Пішов під землю
Ніби зайшов за Тернопіль
А я теж
Ніби між іншим
Про це інколи згадую
Вийшовши за
Варшаву
Здогадуюсь
Що так не можна
Ні так зрідка про це згадувати
Ні так часто
Ставити себе на його місце
Що так легко
Запалося
Щоб самому
Не запастися
Й не устати
(так,тату?)

Володимир Дячун

Володимир Дячун.

Джерело:
Славень Тернополю: поезія, графіка. — Тернопіль: ТзОВ «Терно-граф», 2013. 124 с., іл.

[Інф.: 31.08.2013. Оновл.: 28.04.2014]