Панорама Тернополя з буд. №5 на вул. Гетьмана П. Орлика

[Місто, сповите туманом]

Місто, сповите туманом,
Світить досвітні вогні.
Хмарка пташат над майданом
Ранок несе на крилі.

Верби розчісують коси,
Сонях, мов ватра, горить.
Котиться хвилею просинь,
В небо за обрій летить.

Сяє роса, мов перлина,
Там, де цвіли полини...
Місто — моя Батьківщина,
Берег моєї весни.

Парк задрімав над водою,
Звично довірився снам...
Мила, підемо з тобою
Гордо назустріч вітрам!

Може, зустрінемо долю,
З ружі черпнемо снаги.
Квітне терново у полі
Місто любові й краси.

Пам’ять сховали будови —
Час нам розкаже про все.
Чесне окрилене слово
Душі гріховні спасе...

Вічно промінять нам славу
Пагорби сивих століть!
Мріє про долю над ставом —
Місто звитяжне стоїть...

Володимир Присяжний.

Джерело:
Славень Тернополю: поезія, графіка. — Тернопіль: ТзОВ «Терно-граф», 2013. 124 с., іл.

[Інф.: 21.09.2013. Оновл.: 28.04.2014]