Чубата Любов Володимирівна
журналіст, громадська діячка.
Працювала у редакції Теребовлянської районної газети (від 1959)
(12. 10. 1932, м. Тернопіль — 31. 07. 2003, м. Ужгород)

Починали в Теребовлі

Журналістці Любові Чубатій.

Нема тата,
Нема брата, —
Од могил земля горбата.
А теперечки й твоя,
Як журна журба моя.
Починали в Теребовлі,
Де над Гнізною пісні,
Де лиш правду люди мовлять
Про вчорашні й наші дні.
Там Василько Ростиславич
Вже не хоче більше слави,
Бо за славу — ой брат брата
Знову буде катувати.
Головне — не дати очі
Свої вихлюпать охочим.
Бо незрячим ніц не треба —
Ані земленьки, ні неба.
Ти не мала доброзору,
Але ж в будь-яку ти пору
Розпізнати вміла фальш,
Хай мізерну, хай на цаль.
То — в житті. А ось у віршах
Чи у прозі — вищий клас.
Хоч не віриш, та повіриш
(Був я свідком в цім не раз!)
Мову знала, друкувалась,
Все тягнуло «на старе».
Райдуг чистих не зазнала,
(Ставлю дужку і — тире).
У ситцевому у платті
Ти зійшла на Закарпатті.
Тут було у тебе друзів,
Як ромашок в чужім лузі.
Лиш Надієчка Панчук
Не спускала з тебе рук.
Ти трудилась до знемоги
На газетних перелогах.
У житейському у вирі
Відійшла тихенько в ирій...
Я ж сумую так за нею,
За незгаслою зорею.

Поет Михайло Ониськів

Михайло Ониськів.

Джерело:
г. «Вільне життя плюс», №83 (15507) від 16 жовтня 2013 року.

[Інф.: 30.12.2013. Оновл.: 24.04.2014]