• Друк

На цвинтарі

На одній із могил Тернопільського кладовища
є напис при те, що в березні 1919 року
троє поляків, «іnternowani przez ukraińców,
marli pokolejno za wolność tej ziemi»*.

Люблю по цвинтарю ходити,
читати написи могил —
коли, кому судилось жити
і вмерти, обернувшись в пил.

Лежать тут зайди, що п’явками
з моїх дідів смоктали кров,
лежить наш люд, який віками
не міг звільнитись від оков.

А там, на пам’ятнім камінні,
імення вибито чужі
та як зійшли на рештки тлінні
"свободолюбнії" мужі.

У дев’ятнадцятім — читаю —
з батьками нашими в борні
хтось вмер zа wolność tego kraju**, —
виходить, ніс її мені.

О, ми ту волю пам’ятаєм:
коли я бігав ще малим,
вона ходила з поліцаєм,
і то, бувало, не з одним.

А онде груз, каміння бите —
хрести понищили людці,
бо тут поховані «бандити» —
полеглі Січові стрільці.

Ми ж маєм право шанувати
героїв зайшлих збройних сил...
Люблю по цвинтарю блукати,
читати написи могил.

1971

-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.-

*... інтерновані українцями, вмирали один за одним за волю цієї землі (з польської).

**... за волю цього краю (з польської).

Поет Петро Тимочко.

Петро Тимочко.

Джерело:
збірка поезій «Із болем у душі», Л., «Каменяр», 1995.

[Інф.: 21.02.2010. Оновл.: 11.07.2012]