• Друк

Тернопільський став. Осінь 2013 року. Вечірній вид на Острів кохання

Тернопільське озеро

Весна… Росте травичка з-під бетону
Утвердження життя це і немає моветону
Ось так і ми утверджуємось між людьми
Так, ніби — ми, та, може, це й не ми
В житті все дуже складно й дуже просто
Все відійде. Є озеро, весна, й кохання острів

Острівець кохання

Знову на озері і вкотре я один
Така краса! Над катерами дим…
Катаються й радіють почуттям
Що їх заполонили. Це і є життя
Весна… Тримаються за руки
А нерозділена любов — це муки
Хто любий, любить — щастя вам!
Подяку треба скласти Небесам

* * *

На острівку… Така краса! Що
                          більше я ще скажу…
І навіть крани баштові на Дружбі
                          не псують пейзажу

Любомир Гардецький

Любомир Гардецький.
м. Тернопіль.

Джерело:
Вірш запропонував автор.

[Інф.: 07.06.2013. Оновл.: 16.06.2014]