Галушко В. LOVE OF UKRAINE IS… (з Інтернетівських настроїв)

Максимально збережено стиль і правопис автора (з кількома стильовими правленнями).

LOVE OF UKRAINE IS…

(з Інтернетівських настроїв)

 

Епіграфи: «Від кого пішла та думка, хто перший її подав, трудно було сказати»

М. В. Коцюбинський «Fata morgana»

«Минула зима. Знов настало літо. Золоте літо несло за собою нелад між Кайдашенками. Той нелад знову почався за грушу....»

«— Нехай тільки влізуть у мій город вдруге, то я їм ломакою ноги поперебиваю!...»

І. С. Нечуй-Левицький «Кайдашева сім'я»

 

Чи складно бути справжнім українцем? Питання геть непросте. Деякі з нас гадають, що досить мати український паспорт, мешкати в Україні і розмовляти українською мовою — і все. Ба ні. Український паспорт, українська прописка, українська мова — все це цілком може посісти й росіянин! Навіть знання української літератури й культури не робить нас українцями: ми залишаємось тільки «любителями українського слова».

Як же стати українцем, не на словах, а на ділі? Поспішаю вас обрадувати: це дуже легка річ. По-перше, ми вже самі по собі українці, чим хизуємося перед собою. По-друге, існує безліч простих способів підкреслити нашу українськість і продемонструвати всім свій патріотизм. Деякі з них і зібрані у наявному пораднику «Любов до України це...» Твір укладено на багатому матеріалі українських сайтів, газет та журналів.

ПОДЯКИ

Газеті «День»,
Журналу «Дзвін»,
Патріотичному форуму Домівка.нет — за цікаві ідеї;
Президентові Українського Молодіжного Клубу м. Москви Я. Копельчуку — за участь автора в УМК і за ідею першої літературної спроби;
Всім учасникам Української Вікіпедії — за плідне співробітництво і допомогу.

Зважаючи на мовний бар'єр, через який багато українських патріотів не зможуть скористатися конче необхідними порадами, автор просить всіх бажальників перекласти його твір російською та англійською мовами.

«ЛЮБОВ ДО УКРАЇНИ ЦЕ...»

1. Пам’ятати про рік, коли Росія почала загрожувати європейським країнам: Польщі та Туреччині. Це 1654 — саме тоді Східна Україна втратила незалежність.

2. Носити помаранчеву стрічку без песимістичних чорних смуг.

3. Виступати за вступ України до НАТО: вони навчать нас почуття власної самовпевненості.

4. Писати у графі «Рідна мова» — «украинский».

5. Пам’ятати про 1939 рік: саме тоді Західна Україна втратила незалежність від Росії. Крім того, після завоювання Галичини росіяни також захопили половину Польщі та зі задоволенням захопили б і другу, але німці, на щастя, їх туди не пустили.

6. Підтримувати разом з Литвою вимоги поляків до Росії щодо повернення Польщі східно-польських земель, підступно захоплених СРСР у 1939 році у результаті злочинної змови з Третім Рейхом. Саме тоді польські на 100% міста (Станіслав, Вільно тощо) були нахабно оголошені радянськими.

7. Знати, що все добре і прогресивне в Україні запозичене у Європи, а все погане і відстале — у Росії.

8. Захищати українську мову не язиком, а руками (а ще краще — тим, що в них).

9. Вітати незалежність Косова — чим більш незалежних земель, тим краще для демократії.

10. Прагнути жорсткої унітарності держави: виступати проти того, щоб Крим був автономною республікою України.

11. Виступати за вступ України до ЄС: у нас є люди, які дуже потребують цього.

12. Спалити російський прапор, відібраний у російського шпигуна.

13. Знати напам’ять слова пісні «Путін — х..!» і робити все, щоб українську музику в інших країнах асоціювали саме з нею.

14. Хизуватися тим, що ми були нащадками козаків.

15. Вважати «старовинні» мапи, де на території України написане «Земля Руська» пізнішими російським фальшивками.

16. Вважати СРСР єдиним призвідником Другої Світової війни (а цілком можливе, і Першої).

17. Святкувати 8 травня як День Зупинення Просування Комунізму На Захід, а також як день перемоги американо-європейської демократії над нацизмом.

18. Прагнути тотальної толерантності, нещадно боротися з тими, хто міркує інакше.

19. Поставити собі на телефон і ноутбук замість російської розкладки англійську.

20. Якщо в українському місті німець (англієць, американець, румун) звернеться до Вас російською мовою, відповідати йому англійською.

21. Не носити вушанок (у цих дикунів навіть космонавти — у вушанках: дивіться американські фільми!).

22. Не дивитися російських фільмів: єдині гідні перегляду фільми завжди знімалися у Голлівуді. Саме на Заході уперше з’явилися блокбастери, що під час Другої Світової уживалися для захисту населення Європи від східних загарбників, що руйнували європейські міста.

23. Спробувати стати голлівудським актором: зіграти в американському фільмі російського мафіозі чи зіграти у блокбастері про Другу Світову радянського шпигуна в Америці.

24.Нагадувати європейцям, що центр Європи знаходиться не де-небудь, а в нас. Показувати їм на мапі, що середина відстані між Уральськими горами (межею між Європою та Азією) і мисом Рока у Португалії розташована у самому серці України — в Карпатах.

25. Нагадувати Європі і самим не забувати, що наші «брати»-росіяни — чистокровні азіати, і що Росію завжди відносили до Азії. Так ще у Давній Греції знали що Європа закінчується на річці Танаїс (Дон). Саме там — справжня межа «Європа-Азія»!

26. Замість «Глобуса України» дарувати іноземним делегаціям мапу Європи з Україною у центрі: це справить куди більший ефект.

27. Пам’ятати про подвиг Січових Стрільців, що боронили незалежність Карпат, а з ними і Австро-Угорської імперії від російського імперіалізму.

28. Знати, що «пан» — це звернення до чоловіка, а «пані» — до жінки. Це ще справедливо тільки для українців. До іноземців (окрім росіян) варто звертатися відповідно «mister» і «missis». (До росіян не треба звертатися).

29. Для власників ресторацій і кав’ярень: писати меню двома мовами, російською та англійською (у російському варіанті все має бути принаймні удвічі дорожче).

30. Пояснити американцям, що ведмеді ходять вулицями не у Києві, а у Москві.

31. Прагнути підняти все до європейського рівня, спочатку хоча б тарифи.

32. Переймати міжнародний досвід: сприяти місцевій адміністрації у боротьбі зі злісними неплатниками за житло і комунальні послуги. Місцевим адміністраціям — піти назустріч: обіцяти добровільним некорисливим помічникам житлоплощу неплатників.

33. Дбати про чистоту української культури: суворо заборонити доступ до неї всіх, не залучених до неї.

34. Для чоловіків: перебуваючи за кордоном у відрядженні, на відпочинку чи серйозно, ніколи не брати російських повій.

35. Для жінок: влаштовуючи собі життя, не заводити серйозних стосунків з російськими бізнесменами.

36. Якщо живете у Росії, гордо казати, що Ви не «с Украины», а «из Украины!».

37. Якщо живете у США чи Канаді, казати, що Ваші предки не з Російської імперії чи Радянського Союзу, а «з України».

38. Відзначати капітуляцію останнього ворога України 26 грудня, а чинного — щодня.

39. Знати, що «запорожець» — це не тільки совкова автівка, а ще й наддніпрянський бандерівець XVI-XVIII ст.

40. Знати, що «хата» — це не тільки квартира, а ще й українське національне житло.

41. Розповідаючи анекдоти, не забувати підкреслювати свою українськість, вставляючи туди наші слова («шо», «як», «гарный», «горилка», «мова», «щирый»).

42. Нещадно боротися з розповсюдниками матеріалів, де український бізнес підозрюється у зв’язках з мафією.

43. Пити не російський квас, а «Кока-Колу», як цивілізовані люди у всьому світі.

44. Для підприємців: перш ніж прагнути авторитету вітчизняного бізнесу, спочатку треба забезпечити бізнес вітчизняного авторитета.

45. Голосувати на виборах за енергійних, заможних господарників, які у 1990-ті зуміли взяти бізнес у свої міцні руки і забезпечити йому захист.

46. Їсти патріотичні страви — борщ та сало, навіть якщо інші давно вже перейшли на чорний хліб.

47. Якщо обставини вимусили перенести свій бізнес до Росії, старатися довести тамтешнім свою вищість; показати, що українці працюють краще.

48. Закликати країни Європи до відновлення східноєвропейських кордонів станом на 1654 рік (початку російської експансії у Європу).

49. Взяти участь в урочистостях, присвячених Т. Г. Шевченкові. Приблизна програма заходів:

10:00 Початок
12:00 Вступна промова ведучого
14:00 Читання вголос з книжки «Значення Т. Г. Шевченка для української культури»
14:15 Читання вголос з книжки «Роль Т. Г. Шевченка у світовій культурі»
14:30 Читання вголос з книжки «Чому нам треба шанувати Кобзаря»
14:45 Читання вголос з книжки «Шевченківські місця»
15:00 Доповідь «Пророцтва у творах Т. Г. Шевченка»
15:30 Перегляд фільму «Шевченко і Україна»
16:00 Виступи літературознавців
17:00 Конкурс на найкраще читання творів Шевченка
17:15 Дегустація страв та напоїв, названих на честь персонажів творів Шевченка.
20:00 Заключна промова ведучого
22:00 Святковий феєрверк
23:00-05:00 Дискотека

50. Пам’ятати славетні подвиги предків. Так, ще у IX столітті українці під проводом київського князя Олега здійснили похід на Царград — столицю Візантії, цієї Російської імперії Середньовіччя, від якої росіяни взяли і свою загарбницьку ідеологію і свого хижого двоголового орла. Наші предки вимусили візантійців заплатити велику данину. У X столітті успішні операції проти візантійства проводив інший київський князь — Святослав Ігорович.

51. Нагадувати країнам Заходу про завждишню дикість росіян і одвічну російську загрозу Європі. Зокрема, нагадати їм, що ще у IX столітті давньоросійський ватажок Алєк сунув зі своїми полчищами на Константинополь (Стамбул) — столицю сучасної європейської країни (Туреччини). Європейці зуміли відбити натиск азійських орд, але росіяни все ж обклали мешканців тяжкою даниною. У X столітті криваві напади на європейців (римлян) чинив інший російський диктатор — Світослов, але на щастя, був убитий союзниками Європи.

52. Вивчити правило українських патріотів: «Не вмієш бути українцем — навчимо, не хочеш — примусимо» і повторяти його східним недоукраїнцям.

53. Казати не «Велика Вітчизняна війна», а «Друга Світова», бо на нашу Вітчизну напали не у 1941 році, а двома роками раніше. Всіх, хто каже інакше, вважати фашистами і вчиняти з ними відповідно.

54. Зневажати «колорадську стрічку» — вигадку рашистів. Кілька ідей: зав’язувати замість шнурків на черевиках, кріпити її на собачих нашийниках чи на деталях автівок (допоки вона не почорніє та не злетить у бруд), уживати довгі стрічки замість стропів під час носіння картонних коробок; а можна просто ставитися до неї, як до низькопробного гламурного аксесуара, носячи її цілорічно. Українцям, що були в Росії (необов’язково на травневі свята) може здатися, що тоді українських патріотів у Росії навіть більше, ніж в Україні, але це не так: росіяни чинять все вищеперелічене несвідомо.

55. Бути альтруїстом: більше думати не про свої гадки щодо себе, а гадки інших щодо Вашого патріотизму.

56. Для урядовців: зобов’язати всіх несправжніх громадян, зокрема росіян, платити подвійний, а ще краще потрійний розмір податку. Це вимусить їх задуматися над зміною місця проживання.

57. Казати не «Гарного настрою!» (русизм!), а «Файного налаштунку!»: ми ж кажемо не «опозиційно настроєні» (не з «опозиційним настроєм»), а «опозиційно налаштовані» (з «опозиційним налаштунком»).

58. Не розмовляти з тими, які у графі «Рідна мова» непатріотично пишуть «російська».

59. На питання про роль мафіозних структур в українському конфлікті сухо відповідати, що мафія існує тільки в Росії і трошки в Італії.

60. Будучи антифашистом, розуміти, що українцям за часів Другої Світової війни краще таки було бути на стороні німців, ніж росіян. По-перше, німці — це все ж європейці, свої, а росіяни — азійська орда. По-друге: німці ніколи не звали себе фашистами, справжніми фашистами завжди були росіяни. По-третє: воюючи на боці Гітлера, ми завдали б куди більшої шкоди Совєтам, ніж на самоті. По-четверте: німці нам могли допомогти з приєднанням територій (згадаймо Польщу, що допомогла Німеччині повернути у 1938 році одвічні німецькі території, загарбані Чехословаччиною і за це отримала свою частку). По-п’яте: у сучасній Європі до Гітлера ставляться не так вже й погано.

61. Пам’ятати, що українці расово близькі до європейців (існують німецькі свідчення початку 1940-х).

62. Говорити всім, що шануєш все українське.

63. Пообіцяти вивчити українську мову, якщо це буде необхідно для патріотизму.

64. Не їздити на російських автівках, підтримувати у всьому світі свого виробника.

65. Закликати країни Заходу навести порядок у Росії, взявши нас за зразок.

66. Казати на «вертолёт» — «гелікоптер», на апельсин — «помаранч», а на овес — «гречка».

67. Будувати плани кар’єри не в Росії, а в іншій країні.

68. Переписуючи старослов’янські тексти кулішівкою, на місці «Ѣ» завжди писати літеру «е». Деякі мудрагелі кажуть, що начебто на місці «ятя» росіяни вимовляють «е», а ми — «і». Це помилка, одразу зрозуміло. Російське «е» — це українське «і»? А як же «редька» (укр. «редька»), «Советы» (укр. «Ради» або «Совєти»), «республика» (укр. «республіка»), «берег» (укр. «берег»), «мел» (укр. «крейда»)? Де там відповідання «е» — «і»? Втім, іноді кажуть навпаки: українське «і» — це російське «е». А як же «біб» (рос. «боб»), «бізнес» (рос. «бизнес»), «кріс» (рос. «ружьё»)? Де там «і»=»е»? Ні, відповідання «е»-«і» у деяких парах слів, без сумніву, випадкове, отже, нема ніяких підстав писати «і» на місці «Ѣ». Не треба вигадувати всяких штучок.

69. Обстоювати право кожної нації на самовизначення (за винятком сепаратистів: вони — не нація).

70. Розправлятися з сепаратистами, нагадуючи всім, що ототожнювати борця за свободу з сепаратистом — це все рівно, що ототожнювати розвідника-героя в тилу ворога зі шпигунською сволотою.

71. Обстоювати права ув’язнених борців за свободу Ічкерії, які героїчно боролися з окупантами по всій Росії.

72. Вивчити фразу: «Водка із ін Раша, ін Юкрейн із горілка!», яку і повторювати іноземним гостям.

73. Відмовитися від російських дат спільних свят, зокрема, Нового Року.

74. Не хизуватися добрим володінням російською мовою. Російська мова — це не головне у житті, навіть у самій Росії добрим знанням її заклопотані здебільшого заробітчани з «Близького Закордоння», корінні ж росіяни, в тому числі освічені, мало цікавляться нею. Ніякі заходи Міністерства освіти і культури не допомагають (портрети Пушкіна, святкування днів народжень письменників, збільшення навчальних часів з російського правопису і граматики, заучування напам’ять псалмів про велич російської мови Тургенєва і Ломоносова).

75. Зрозуміти нарешті, що українська та російська мова — не родичі, а їхня позірна схожість пояснюється тривалим засмічуванням української російськими словами та висловами. А колись же вона була значно ближчою до європейських мов, і ця близькість досі помітна у мовленні населення серця України — Львова. Після загарбання України Росією наша мова зазнала русифікації, засвоїла величезну кількість чужих їй слів і мовних конструкцій, що дало деяким «мовознавцям» нагоду стверджувати, що начебто українська і російська близькоспоріднені і навіть походять від одної якоїсь «давньоросійської» мови. Цього не може бути: походження питомо українських слів від слів європейських мов доведено видатними лінгвістами, у той час як слова російської мови мають прозору азійську, ординську етимологію. От, прошу. Українське слово «місяць» деякими поборниками україно-російської дружби зіставляється з російським «месяц». Чи так воно? Звичайне, ні. Російське «месяц» походить від слів якоїсь азійської мови «мес» і «етс» («езь»), у той час як українське «місяць» походить однозначно, від англійського «miss» («скучати»). Тобто, «місяць» — «те, під чим скучають». Чи порівнюють українське «башта» з російським «башня». Ці слова також не родичі. Наше слово походить чи від англійського «bastion», чи від англійського «bastard» (в американських фільмах це поширене звернення персонажів один до одного). А походження російського «башня», ймовірне, таке. За давніх часів ці азійські варвари мали звичку будувати фортеці з людських голів («башка» — «голова» російською). Тож, «башня» — «збудоване з голів». Далі. Слово «держать» деякі співвідносять з українським «держати». Даруйте, «держати» — це не українське слово, а російське-московське запозичення, печальний приклад засмічення нашої мови русизмами. Питомо українське — «тримати» (від англ. «trimmer»). Інші приклади русизмів: «жити» — замість питомо українського «мешкати» (від англ. «mess»); «смисл» — замість «сенс» (від англ. «sence»); «прогулянка» — замість правильного «шпацер»; «молот» — замість «вершляг»; «лопата» — замість «шуфля» (від англ. «shovel»); «добрий» — замість «файний» (від англ. «fine»); «настрій» — замість «налаштунок» (від англ. «last» — «тривати», «вистачати»); «сучасний» (безглузда калька російського «современный») — замість питомо українського «модерний» (від англ. «modern») тощо.

76. Надсилаючи повідомлення або публікуючи статті в Інтернеті, ніколи не забувати перекладати їх автоперекладачем на українську мову.

77. Вимагати якомога скорішого ухвалення закону «Про рідну мову», що дозволить нарешті українцям реалізувати своє одвічне та невід’ємне право — говорити рідною мовою як у родинному колі, так і у громадських місцях; уможливить створення нею творів світового рівня.

78. Взяти участь у створенні нових сортів перцівки, названих на честь наших державних діячів, поетів, письменників, танцівників і борців проти російського «іга». Споживати напої тільки з патріотичними назвами. (Не забувати про помірну поміркованість).

79. Винайти розумний український прапор, який би гордовито здіймався перед сходом Сонця в автоматичному режимі. Й урочисто спускався перед Заходом.

80. Лаятися матюками (а не розмовляти ними, як росіяни).

81. Якщо росіяни починають доводити вам, що нема такої мови — української, що нема такої нації — українців, що нема такої держави — України, наочно пояснити, хто Ви такий і довести їм те ж саме!

82. Взяти участь у збиранні коштів до фундації допомоги популярному українському співаку (співачці) — на запис їхнього першого україномовного альбому.

83. Не йняти віри тим росіянам, які говорять українською та до того ж кажуть, що українська — немовбито їхня рідна мова. Цього не може бути: вони ж не українці.

84. Дбати про чистоту рідної мови, не уживати та не вигадувати слів, яких у ній нема. Заборонити писати українською «низьку» літературу (детективи, любовні романи).

85. У межах закону про захист від спаплюжування рідної мови категорично заборонити володіти і писати українською мовою тим, для кого вона не є рідною (у першу чергу, росіянам).

86. Вивчати не російську, а іноземні мови. Наприклад, знати що «Your Majesty!» англійською буде «Ваше Величносте!» Хто не знає англійської, намагаються довести, що англійською це буде «Ваша Величносте!». З англійської «Your Majesty!» правильний переклад буде «Ваше Величество!» А «Ваше» на українську перекладається не «Ваша», а «Ваше». Хай ці розумахи вчаться перекладати…

87. Відмовитися від мавпування російських термінів, звільнюватися від русизмів, які так люблять деякі наші автори. Так, один такий «письменник» нещодавно запропонував звати знаки «[]» «скобками» (замість питомо українського «квадратні дужки»), з недоречним сарказмом кажучи, що «тільки в Україні дужки можуть бути квадратними!» Цей соромітник знущається з нашої мови, навіть не турбуючись з того, що засмічує українську російськими термінами. Російське слово «скобки» у перекладі українською буде «дужки», отже, знаки «[]», що у російській мові зовуться «квадратные скобки», по-нашому будуть «квадратні дужки»!

88. Записуючи іншомовні імена та назви кулішівкою, старатися записати їх так, щоб вони виглядали якомога менш схожими на російські. Перекладаючи текст з власними іменами чи назвами, глядіти уважно: якщо там стоїть «и», у перекладі писати «і», а «и» писати тільки у тому разі, якщо там стоїть «ы». Наприклад, як ми пишемо слово «Unity» кулішівкою? Російською мовою буде «Юнити», отже, треба писати «Юніті» (не «Юніти»).

89. Вважати братнім народом не росіян, а європейців і американців.

90. Знати, що у Другій Світовій війні росіяни були за Гітлера (в Америці це майже всі знають, а нас обманювали всі ці роки), пам’ятати подвиги справжніх рятівників світу — американців, англійців, французів і дивізії СС «Галичина».

91. Усвідомити, що громадяни Сполучених Штатів — найбільш прогресивний і розвинений народ на планеті, що несе крізь віки світоч демократії, вільного ринку і прав на весь світ. Бо це народ-правоносець з величезною історичною місією: зберегти і пронести всьому світу право людини, що є вищим за всі міжнародні угоди.

92. Усвідомити, що Галичина — це місце, де протягом тисячоліть зберігаються недоторканими справжня українська культура, мова і релігія. Те, що східні українці зовуть «українською мовою» — суржик російської і справжньої української, а їхня «культура» — на 90% російська культура: Східна Україна зазнала тотального зросійщення. Взяти активну участь у поверненні східних недоукраїнців до лона істинної культури. Наше діло — зайнятися східними областями, а про культуризацію самої Росії подбають країни НАТО: вони зроблять те, що не дали зробити Гітлеру — цивілізувати росіян.

93. Пам’ятати, що ракетний удар цивілізованої країни страшний тільки для поганих людей, для добрих — це як дощ з троянд (чи помаранчевих стрічок).

94. Сміятися з тих російських «істориків», які вважають, що Жовтневий переворот спричинив Громадянську війну в Росії.

95. Знати про вплив української культури та мови на весь світ, незрівняний з впливом російської мови й культури. Хіба у всьому світі знають російське слово «площадь»? Українське ж слово «Maydan» зараз відоме у всіх мовах.

96. Пам’ятати, що серед американців і європейців є такі, що знають, хто такий Taras Shevchenko. При тому, що російських поетів більшість їх не знає.

97. Для дівчат: переймати європейський стиль життя, боротись за права жінок, зокрема, права безкоштовного проїзду на таксі, на безкоштовний вхід до нічних клубів і на одруження зі серйозним чоловіком.

98. Для молодиків: якщо Вам хочеться відпочити від дівчат у чисто чоловічій компанії, не забувайте про нічні клуби з жіночим стриптизом.

99. Відмовитися від освідчень дівчатам, нав’язаних нам чужорідною російською літературою і мовою (всякі там «чарівна», «голубка», «ластівка», «сонячко», «кохана» тощо), а казати, як всі люди у цивілізованих країнах: «сексуальна» (англ. «sexy»), «кльова» (англ. «cool»), «тьолка» (англ. «chick»).

100. Усвідомити, що бути українцем — не самоціль, а перехідний етап до того, щоб стати справжнім європейцем чи громадянином іншої цивілізованої країни.

Червень 2015, Москва.

В. В. Галушко.

Джерело:
Надіслано автором

Свої відгуки пишіть на Вікі-сторінку обговорення Користувач:В.Галушко/Мої інші твори/Фейлетон «Любов до України це...»

Інформація про автора: В. В. Галушко (нар. 1983) — російський україномовний письменник-сатирик і афорист, учасник Вікіпедії з 2014 року. Член Українського Молодіжного Клубу м. Москви. Захоплюється мовними дослідженнями, питаннями удосконалення літературної української мови і її популяризації як серед українців, так і серед росіян, обстоює право українців на державність, культурну та мовну незалежність. Прихильник нейтралітету України і «м'якої» українізації. У своїх сатиричних творах висміює квасний патріотизм, ксенофобію, методи подвійних стандартів, фразерство.

[Інф.: 04.07.2015. Оновл.: 04.07.2015]

Додати коментар

Перед тим, як додавати свій коментар ознайомтеся, будь ласка, з правилами коментування на цьому сайті.
Всі коментарі, що суперечать правилам, будуть вилучатися без попередження!


Захисний код
Оновити