• Друк

Тернопільський став. Осінь 2013 року. Вечірній вид на Острів кохання

Острів кохання

Наш острів кохання у вербах дрімає
І сниться йому в самоті,
Як пара закоханих сонечком сяє
У вірнім, щасливім житті.

Ще й вітер співочий травневої ночі
Ставу колискову співав.
І вербам плакучим відкрив їхні очі,
Про юні роки їм згадав.

А хвиля прозора душею співає
І вербам, й коханим в цю ж мить.
Без слова їм щастя довіку бажає,
Хай з вітром в їх душі летить.

Тернопільські зорі — як маки у полі.
Всміхніться їм хоч би у сні.
Щоб місяць, ваш батько, проклав їхні долі
На стежці кохання ясній.

Андрій Волошин.
м. Тернопіль.

Джерело:
г. «Вільне життя», №113 від 08 листопада 2003 року.

[Інф.: 2007-2008. Оновл.: 11.07.2012]