Пагорб Слави в Тернополі

І варіант

У Парку Слави

У парку Слави, там братська могила,
На вершині палає вогонь.
Віття кленів обійми розкрили,
До людських доторкаються скронь.
А довкола бруківка хрещата,
Наче вся з наконечників стріл.
Перед парком у камені — мати,
Що прийшла сюди, начебто з гір,
Чи з Поділля, де ниви і луки,
Чи з Полісся, де пущі й поля,
Та й простерла натруджені руки,
Мовби світ від біди затуля.
А над нею світи із громами,
І, нарешті, — розхмарена вись.
Двоє діток стоять біля мами,
Двоє діток за руки взялись.
Відвести від них погляд несила!
Паленіє вогонь серед віть.
Де ж ти, мамо, так довго ходила?
Не було тебе стільки століть!

Джерело:
Поетична збірка «Повертайтеся, журавлі», Т.: Джура. — 2005. (стор. 34)

ІІ варіант

Пам’ятник Матері Вітчизні в Тернополі

В Парку Слави героям могила.
На вершині палає вогонь.
Віття кленів обійми розкрили,
До людських доторкаються скронь.
А довкола бруківка хрещата
І ряд пам’ятників серед віть.
Перед ними у камені МАТИ
З двома діточками стоїть.
У очах її радість і муки,
Хай нарешті квітує земля!
Розпростерла натруджені руки,
Наче світ від нещасть затуля.
Нині ж сонце і спокій над нами
І радіє розхмарена вись.
Двоє діток стоять біля мами,
Двоє діток за руки взялись.
Це ж вона була в злую годину
У німецьких за дротом краях
У той час, як батьки за Вітчизну
Клали голови в лютих боях.
Діток цих була доля терниста,
Тих воєнних нещасних літ.
Мамо рідна! Від злого фашиста
Наш народ врятував тоді світ.

Джерело:
г. «Вільне життя плюс», №35 (15459) від 8 травня 2013 року.

Олександр Бугай.

[Інф.: 12.07.2012. Оновл.: 09.05.2013]