• Друк

Панорама Тернополя з буд. №5 на вул. Гетьмана П. Орлика

* * *

Я польську чув мову
на розі двох вулиць Тернополя,
і зрадів тоді мові,
що вільно текла, наче дзенькала срібно.
Не знаю чому, а мене зворушила
мова чужа на розі двох вулиць...
І я порадів
срібному вільному дзеньку
струмочка сусідньої мови
серед широкого русла
могутнього нашого плину.
Бо таки були скептики
і вважали загином безвихідь,
проклинаючи тихо чужі посягання.
Я ж нині радію,
неначе тій знахідці рідкісній,
мові, якою прагнули
рід хлопський залити, заполонити.
Я нині радію —
бо це вже історія, що повчає:
те що було до нас несене
з примхою зверхності,
нині — лиш відголос в голосі
мого народу,
тільки окремі слова,
наче блискітки срібні,
в дужій стрімкій течії
української мови.

1968 р.

Степан Бабій.

Джерело:
поет. збірка «Із вирію літ», Рівне, «Азалія», 1992.

[Інф.: 30.12.2008. Оновл.: 25.04.2014]